- Читаю щодня, ще й записую, що прочитала, іноді з короткими коментарями. Трапляється, що той, кого вважала автором зі свого читацького топу, розчаровує. Як, скажімо, Чак Паланік-Палагнюк із «Чарівною ти», як наче два різних автори писали «Бійцівський клуб» і цю повістину. Автор, на мій погляд, не втримався на межі, завалився у бік несмаку. Невдало поекспериментував.

Усі наші читацькі враження – річ надто індивідуальна, по-перше. І, по-друге, нерідко трапляється діаметрально різне сприйняття творів одного й того самого письменника одним і тим самим читачем.

З останнього читаного із задоволенням - «Історії про людей і тварин» Міленка Єрґовича. Це рівень. Видану українською «Іншалла, Мадонно, іншалла» ще не купила, бо лежить нечитаний стос нових книжок, стримую себе наразі.

Найцікавіший читацький досвід останнього часу – паралельне читання роману «Майстер» Колма Тойбіна (купила його на Арсеналі) і романів Генрі Джеймса, героя роману «Майстер». Ця книжка - белетризована біографія, насправді щось більше, ніж біографічний роман з елементами художнього домислу. Люблю таке. Та ще й на такому високому рівні написаний текст. Сучасний ірландський письменник Колм Тойбін (народився 1955 року), написав про американського письменника Генрі Джеймса (1843-1916) так, наче сам Генрі Джеймс про себе у третій особі. Стилі письменників дуже близькі – неспішність оповіді, увага до промовистих деталей, занурення у внутрішній світ людини. Це збігається зараз із моїми читацькими потребами. І той, і той – майстри психологічної прози, обидва демонструють вищий клас відтворення найтонших порухів душі. Обидва - майстри підігрівання очікувань та нарощування напруження (хоча розрядка не завжди витримує заданий рівень). Ще й обидва - віртуози натяків. Я читала «Майстра» - і паралельно повість Джеймса «Поворот гвинта» саме у тих моментах роману, де у Джеймса народжується ідея написання цієї повісті. Ось перед очима твір письменника – а ось, вже у романі про письменника, обставини, які підштовхнули до написання цього твору, і те, як народжується ідея, як автор її виходжує-виношує, як вона трансформується.

Таке читання мені зараз найцікавіше – двома потоками, коли вони переплітаються і доповнюють одне одне. Художня біографія плюс роботи того, про кого книжка. Тойбін сам собі зробив виклик – і достойно його реалізував. Раджу «Майстра», особливо тим, хто пише.

Охоче даю читати книжки зі своєї домашньої бібліотеки. Прийшла племінниця зі своїм хлопцем, у розмові зачепили тему, хто що любить читати – і вони пішли від мене зі стосом романів Кінга. Найближчій подрузі моєї доньки дала Петра Яценка і Христину Лукащук. Своїй мамі, яка багато читає, несу сьогодні «Книгу мандрів» Галини Пагутяк – свіже видання «Сентиментальних мандрівок Галичиною», з новими повістями та доповненими текстами подорожей. Мама читає все, що пише Галина Пагутяк. Щойно на дачі я почала читати роман Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка» про Миколу Леонтовича, і вже можу сказати, що це дуже кінематографічна оповідь. Має бути фільм. Тим більше, що сценарій вже написаний. Ось-ось візьмуся за «Моцарта із Лемберга» Богдана Коломійчука. Богдан буквально вихопив ідею, що вже тремтіла у повітрі, і перший її реалізував. Цікаво – як саме. Багато чекаю від цього роману…